Професія без назви
Після слів «у моєї професії немає назви» мені стало зрозуміло, що діалог із Дімою Герчановським (@gerchanovskiy) обіцяє бути цікавим. Його історія здається професійною казкою, а на ділі – чистою органікою. Бо немає нічого органічнішого за роботу, яка трапилася на основі особистого хобі. Діма просто любив обирати подарунки – багато, часто, зі смаком. Так, спочатку за порадою, а пізніше з конкретним запитом почали приходити люди. Зрештою Діма став кимось на кшталт приватного байєра, хоча сам він так себе позиціонувати і відмовляється.
З чого почати
«Я завжди починаю зі вступних даних. Хто ця людина? У яких стосунках із нею перебуває дарувальник? Подарунок формальний чи ні? І нарешті, яка його мета: зробити людині приємно, показати свій статус, звернути на себе увагу або, можливо, навіть образити? Так, такі запити теж бували…». У Діми існує «внутрішня» класифікація подарунків, тобто власна. Її базу він вибудував на описаних вище даних. Утім, місце для універсальних подарунків знайдеться завжди. Однак і тут у мого героя не все так просто.
«Універсальні подарунки – це те, чим користується практично кожна людина. Одяг, парфуми, прикраси. Але це слово ми також беремо в умовні лапки, тому що моє завдання – зробити його унікальним. Для цього проводиться асоціація з хобі людини, її інтересами».
Особисті подарунки
«Є й інша класифікація, цікава дуже – особисті подарунки. У ній 3 категорії: подарунки універсальні, подарунки специфічні (хобі того, кому дарують) і подарунки особисті (особиста фішка того, хто дарує). Ось, наприклад, один мій друг любить чотки. Дуже добре в них розбирається і всім їх дарує. Це елемент його фірмового особистого стилю».
А що дарувати тому, чиї смаки не знаєш?
«Знову таки, універсальний подарунок. Тут потрібно обирати щось більш-менш відповідне соціально-матеріальному рівню цієї людини. З мого досвіду, айтішникам до 30 років класно заходять хороший рюкзак або худі. Або вибирати щось, що транслюєте ви самі. Наприклад, я розуміюся на парфумерії, і спокійно дарую її, якщо не знайомий добре з людиною. Тому що я впевнений у тому, що виберу».
Що дарувати тим, у кого все є
Дарувати людям те, на чому ти розумієшся – це красиво. Як мінімум тому, що вже задає подарунку певний тон і рівень. Йдемо далі. Що дарувати тим, у кого все є?
«Це найпопулярніший запит. І відповідь тут найочевидніша: даруйте те, чого в нього немає. Наприклад, враження. Також дуже добре заходить антикваріат, предмети колекціонування і зроблене щось під замовлення спеціально для цієї людини. Тобто, все що має якусь унікальність. Тому що унікальність – це емоції. А такі люди їх дуже цінують. Аж до квитка на концерт».
Згадавши, як Діма вивів власну класифікацію подарунків, мені стало цікаво, а чи є подібні чек-листи з погляду правил добору – наприклад, етикету універсального або особистого. «Я не дотримуюся жодних правил, тому що в кожному правилі є активний виняток. Наприклад, існує така думка, що не можна дарувати людині подарунок, який може поставити її в незручне становище – тобто, занадто дорогий. Однак тут теж усе залежить від людини. Але обираючи подарунок близькому другу, щось зухвало-дороге я дарувати б точно не став. Навіть якщо можу собі це дозволити. Але якщо, наприклад, я роблю подарунок водієві або домробітниці – тут я проблеми в дорожнечі не бачу. Це частина винагороди, якась екстра-премія. До того ж, треба розуміти, що тут не передбачається відповідного подарунка».
«Подарунки різноманітні, суворих правил тут немає. Головне – виходити з адекватності, доречності та здорового глузду. Необхідно поважати свої та чужі кордони. Але не забувати, що загалом усе умовно. Найдорожчі подарунки з обраних мною коштували близько $3000. Але там і запит був відповідний. З тих, що робив я особисто – $1500-2000».
Сертифікати
Говорячи про таку тонку тему як кордони, мимоволі рухаєшся до не менш гострого питання – а що дарувати не рекомендується в принципі?
«Не рекомендую дарувати гроші та сертифікати. Це безідейно і тупо. Така капітуляція, яка говорить сама за себе: «Я настільки безідейний». Сертифікати на враження – туди ж. Подарунок не менш безглуздий, але тепер ще й із підписом: «Я настільки безідейний, що навіть вибрати щось конкретне не можу». Вибирайте щось конкретне: конкретний стрибок парашута, конкретний урок, семінар тощо. І будь ласка, не даруйте речі з магазину подарунків. Це просто огидний несмак. Не знаю чому це так працює».
Гарне продовження
Якщо у кожного хобі і є гарне продовження – це свій бізнес. У якийсь момент мені стало цікаво, а чи не думав Діма відкрити власний бутик подарунків. Нехай навіть у вигляді таємничої шафи. Щось унікальне, загалом.
«Ні, тому що це відразу сформує конфлікт інтересів. Я буду зацікавлений у тому, щоб впарювати клієнтам саме мої подарунки. А мій стиль роботи – це стиль неупереджений. Я пропоную ідеї та посилання, де можна придбати подарунок. А клієнт сам робить вибір. До того ж, такий бізнес просто не вигідний. Я працюю з надто дорогими подарунками, немає фінансового сенсу тримати їх у наявності.»
Обговоривши мінуси свого бізнесу у сфері подарунків і дійшовши висновку, що допомагати у виборі у вигляді посередника тут усе ж таки найвдаліший формат, перейшли до тебе найнезвичайніших і навпаки – найпоширеніших подарунків, у процесі пошуку яких брав участь Діма.
Найбільш незвичайний/звичайний
«Найнезвичайніший подарунок у моїй практиці – один, що стоїть осібно. Це скульптура керамічної горгульї в натуральну величину (тобто, мені по пояс). Важила вона близько 50 кг. Спочатку ми з дружиною завезли її до себе додому, а потім тільки доставляли замовнику. Доставка теж була цікавою: тягли на килимку для підлоги, оскільки через крихкість вона будь-якої миті могла розбитися, тож нести в руках було не можна. Ніколи не забуду, як охорона дивилася на нас наче на божевільних, які тягли на килимку величезну горгулью. Найбільші вершки припали на фінал: у замовника був низький спортивний автомобіль, тому горгулью посадили на сидіння і пристебнули ременем безпеки. Сподіваюся, ДАІ він дорогою не зустрів».
«У списку найпоширеніших перше місце посідає рюкзак OFF-White. Тільки один замовник за грудень замовив через мене 3 позиції. Розлітаються як гарячі пиріжки, і головне, вартість у $300-400 нікого не зупиняє. І це при тому, що вони жахливо незручні. У мене дві моделі, я знаю, що кажу.»
Тенденції
Фіналізую розмову вже традиційно – тенденціями у змінах. Яким став останній рік у розрізі аудиторії? Що змінилося в поведінці замовників?
«З одного боку, за останній рік у мене стало більше клієнтів. Тому що люди стали більше думати про ціну. Минули часи, коли замовник заходив у бутік, тикав пальцем і говорив: «Хочу це». І саме тому вони приходять до мене. Адже я не просто про «підібрати подарунок», а ще й про заощадити. Але з іншого боку, через першу причину і суми замовлень стали меншими. Клієнти рахують гроші. Раніше акцент був на тому, що хочеться, сьогодні – на співвідношенні ціна/якість. Також змінився підхід до брендів, наприклад замість OFF-White обирають Heron Preston тощо».
Передаровувати подарунки?
І хоча розмова вже підійшла до свого логічного завершення, я не змогла не спитати про те, що мучить добру половину героїв світських івентів, з яких завжди йдеш із подарунком, та людей, яким дарують надто багато «не їхнього» – як правильно передаровувати подарунки?
«О, цікаве питання. По-перше, це абсолютно ок. Потрібно це зрозуміти. Буде набагато краще, якщо річ отримає друге життя, ніж залишиться припадати пилом у шафі. І, звісно, постарайтеся зробити так, щоб подарунок не зустрівся зі своїм дарувальником. Вона не повинна циркулювати.»
Ми завжди готові допомогти підібрати прикрасу: для себе або на подарунок;
просто так або для особливого випадку; базову або індивідуальну.